“Не жалейте о том, что стареете, многим в этом было отказано. Жизнь дается всем, а старость — избранным”.
Ольга Аросева
Пробачте собі свої помилки,
прожиті часи і роки не догнати.
Народжують спогади різні думки:
— От, якби раніш було знати,
то якось по-іншому склалось життя,
рівніша б дорога чекала.
А може... якби... все було б... маячня!
Нема паралелей — омана.
Ти зараз і тут, де квітуча земля,
де сонце цілує щоранку,
радій і сприймай, як мале немовля,
СВІТУ цього колисанку.
Візьми всі образи, сумніви, жаль,
розкидай за вітром у полі.
Босими ногами по травах ступай
із кошиком повним любові.
Зігрій теплотою своєї душі,
усіх, хто з тобою йде поряд.
Уже не барись, а візьми й запиши
все з пам’яті — внукам на спогад.
Пробачте собі невеселі думки:
про втрачені шанси, надії,
що швидко з гори покотились роки,
в садку хризантеми відцвіли...
А старість, що вже на порозі стоїть,
прийми, як значну нагороду.
Ковтаєш пігулки, не бачиш як слід,
суглоби болять на погоду?
Вдягни окуляри, закутайся в плед,
святкуй кожну мить відпочинку.
Багато читай, все плануй наперед,
підтримуй свою половинку.
Дивуйся, милуйся, простору радій
Все є, все було, все минеться...
І дітям подякуй, що не підвели, —
одвічна розрада для серця.
04.2017 р.
То ти (вибачаюсь за панібратство) ще й філософ ...
Це ж треба теке витворить, попасти прямо в ціль. Як я люблю ці миті, коли відкриваєш для себе талантище. Прийми від мене захоплення, щире і відверте.
Дякую, бо все сумніви й сумніви. Знаю, що нічого не буває досконалим... роботи ще й роботи... Якщо сподобалось, мені приємно, може сприймаємо щось однаково.
Дякую...
