Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751449
В дубовий гай сорока летіла,
на гілочку тонку присіла,
новини стала викладати,
дуже голосно скрекотати.
Вгорі старі дуби шуміли,
лишень вершечки зеленіли
і шепотіли стиха: “Цить,
не заважай, гайок ще спить.”
Дубовий гай в тумані спить,
розбудить сонце, та в цю мить,
дрімають всюди вікові дуби,
їм осінь золотить чуби.
Не зважила сорока, в сонний час
звістки були для всіх і нас,
дуб шепотів: “Тихіше, скрекотухо,
бо сонний гай іще, послухай.”
Через живий сірий туман
для променів час наставав,
а кому голос тихий чутно?
Тому, хто хоче слухать!
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752434
20.09.2017.
Картина Ігоря Роп’яника.