|
Якісь цуда нині в світі- так сі хлопи мучат,
Так за гроші сі перут*, їздити сі учат.
Стефко мій мені казав, жи за сильні гроші,
Кілометрів дуже їздят- всі такі хороші.
Каже:- Нині по селі, дорогов під лісом,
Будут їхати такі- тре витати "бісом."
Треба плескати шо сили, квіточки кидати,
Би з мо славу заробили, би їх памітати.
Встала м зрані, йду в городец*, рихтую букети,
Би вже скоро так кидати, як туті ракети.
Всьо з мо в хаті спорядили, вижену ше КрАсу,
То теличка молоденька, то наша прекраса.
Вимила м ї чисто вим'є, хвіст їм зачесала,
Би вна тоже роверистів на стежці чекала.
Поки Стефко гнав ї пасти, я сі перебрала:
Вуста трохи малювала, бабету* вкладала.
Чую труби трублєт близько, то вже певно їдут,
Я зизаду доганяю... не дожену бідна.
Та сі дивлю, їдна група трохи відступила-
То за ними сі тріпаю, бо нема вже сили.
Бачу- моя люба КрАса, пасе на горбочку,
Недалеко стоїт Стефко, вдігає сорочку.
Бачу- їдно з тої групи чогось стормозило,
Навіть з ровера не злазит, до КрАси вмостило,
Якусь фляшку приліпило, зачало доїти,
Видно спрагу таку мало- треба напоїти.
Я кричала, аж захрипла- Відпусти корову!
Як ті чипну я з ровера, то кину до рову.
А вно доїт і не чує, чи не розуміє,
Але гроші рахувати певно добре вміє.
Шось мичало, шось бурчало- ніц не розумію,
Та з такими воювати я юш добре вмію.
Таке худе, як глиста- сподні* обтігнули,
Видно довго юш не їло і пити забуло.
Видно гроші не платєт- то тепер нормально,
То всмоктало сі до КрАси, би му було файно.
Я му кажу: - Кинь той ровер, ходи но до хати,
Дам ти їсти, дам ти пити, ляжеш трохи спати.
Як сі пхнеш між пирини моєї прабаби,
Будеш сину, як в раю, як би с ліг на хмари.
Вно як вздріло жи я близько- у руках мотика,
Так втікало, як мій Стефко, у лісі, від дика*.
Перегнало усю групу, приїхало перше:
-То був лемко, бо співало- "Верше ти мій верше".
Коло клубу заложив Голова гостину:
Їли, пили, танцювали- забули годину.
А в кінци кричав мій Стефко- БУДЬМО! хлопці, БУДЬМО!
Шануймосі, хлопаки, тай пішов до студні*.
Я сі злєкла*, бо си випив- би сі не втопити,
А він тєгне оковиту*, би усіх гостити.
Тепер знаю, де мій Стефко горівку ховає:
- Хлоп є хлоп- ну шо поробиш? Най здоров'я має.
Перут- змагаються, городец- квітник, бабета- волосся підвязане до гори і закручене, сподні- штани, дик- лісовий кабан , студня- криниця, злєкла- настрашилася, оковита- горілка.
ID:
751883
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 23.09.2017 17:33:22
© дата внесення змiн: 23.09.2017 17:40:00
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
