Чому тебе я покохала?
На це є тисяча причин.
У серце іскорка попала –
Не пригасить її нічим.
Імунітету не набути
До хво..., ім'я любов якій.
Хоч ти далеко (не торкнутись!),
Вилущуєш мій супокі́й.
Тебе легенями вдихаю –
В очах горять зірки-вогні.
І рада, що Тебе кохаю,
І сум всякчас живе в мені.
усе тут зрозуміло і щиро, якби ще якось впорядкувати той рядок:
Хоч тілом в добі не присутній)))
що за дОба така і нащо вона тут - для Мольфара - загадка)))
Крилата відповів на коментар molfar, 20.09.2017 - 19:05
Взагалі-то, добА маж бути, а не дОба. Але ж у вірші можна згрішити інколи наголосом неправильно поставленим. Та вам не сподобався весь рядок. Я трохи змінила. Так краще?
А Ви непроста авторка))) Молодчина.
Проте, тепер, після правок, ще чіткіше окреслилась первинна думка: у такому вигляді другий куплет абсолютно зайвий,
бо не несе у собі жодної думки, котра б не була висвітлена у першому та останньому куплетах. Зважте також на "хо..." і за вуха притягнуті дієслівні "набути-торкнутись" - і рішення прийде само собою. Така моя Мольфарська думка, проте - непроста (я б сказав - чудова) авторка - саме Ви.
Крилата відповів на коментар molfar, 21.09.2017 - 10:02
Хай буде поки що. Потім подивлюсь. Трохи не здорова я...