Тростян
Доторкнуся хмароньки пухкої
і тим дивом серце звеселяю,
коли враз доріжкою вузькою
на Тростян сьогодні завітаю.
Подивлюся на ліси величні,
як вони спускаються в долину,
мов дороги щастя мої вічні
підійнятись манять на вершину.
Оглянуся обрієм безкраїм
бачу срібні гори навкруги,
лиш згори красу я їхню знаю,
кращої від неї не знайти.
Вип`ю на горі горнятко кави
або чаю із карпатських трав
і пізнаю дивом свої справи,
коли на Тростян я завітав.
Так шкода спускатися донизу,
покидати місце своїх мрій,
що думки зігріло теплим бризом,
що там віє подихом надій.
Тим надіям вірю, ніби власним,
що не раз приїду в це село,
на гору зійти за сонцем ясним
до якої щастям привело.
Віктор Цвіт 27.06.17
