Про головне...Ще темно...Селена в вікні
зацікавлено дише...
Два подихи...Спокій...
Рука, іще з ночі забута,-
На ній...Усе спить...
Подих свіжий фіранку колише...
Дві жаринки...В напрузі...
Співає в цвіту зелен - рута...
Пригорнулась...За руку...
Тихенько цілує її...
Оксамитом пропахла
та мужня і вміла рука...
Ще тісніше...Йому
мабуть сняться ті перші гаї...
Килим моху... І трепет...
І пестощів ніжних ріка...
Відкрив очі... Обняв...
Шепнув в вушко ті милі слова...
Запалив хтиві мочки..
Жар - дотики...Губи... Доріжка...
Лід гарячий внизу...
Іде кругом з того голова....
Як тоді... На моху...
Ростуть крила медові у ліжка...
Або засмагнути!.. Рівнесенько, без смужок!!. 
- майстерно п.Яноше !!! 
Я його читала в "Отчому порозі".
