Ще вчора тут точився бій,
Гарчав до ранку кулемет,
Чи залиши́вся хтось живий?
Жене лахміття від газет
Співу́чий український вітер,
І чорний шрифт великих літер
Рече про ненависть і смерть!
Наповнена до краю вщерть
Густою кров`ю сонця Чаша,
Мов сила таємнича, вража,
ЇЇ над степом підніма́
Лита́, невидима рука.
Ти там, за Тихим океаном,
Прові́сним диявольським свіча́дом,
Залізна постать – виклик Богу,
За що, прокля́та, ти убогу
З Христової дороги збила,
Своїм оманом задурила
Марічку, синю Україну?
Й її червоную калину
Розтерла по своїй пащеці
І шкі́риш зуби у безпеці!
О, ні! Стократ скажу: о, ні!
Не буде про́щення тобі.
Хоч кайся, хоч не кайся, стерво,
Аби́с навпі́л тебе́ роздерло
За хитру диявольську спокусу,
Яку свободою зовеш,
Під се́бе жадібно гребеш
Чужі скарби́! Мовчи, кривава!
І над тобою вже загра́ва -
Встає хоругвою розплата,
Тремти, руда, тремти, кудлата!
Тріщить, хитається твій трон,
Осатанілий Вавилон!
