Men at Forty
by Donald Justice, 1967
Сорокарічні чоловіки
Вчаться тихо зачиняти
Двері до кімнат
До яких вони не повернуться.
Зупиняючись на площадці між поверхами,
Вони відчувають, як вона рухається
Під ними, мов палуба корабля,
Хоча й хитається не так сильно.
А глибоко в дзеркалі
Вони заново відкривають
Обличчя підлітка, що таємно вчиться
Зав'язувати батькову краватку,
І обличчя батька,
Ще тепле після таїнства мильної піни.
Вони самі вже більш батьки, аніж сини.
Щось їх наповнює, щось
Подібне до сюрчання
Вечірніх цвіркунів,
Що заповнює собою густі кущі
Позад їхнього ще не виплаченого будинку.
