Крилом зорі махнуло рання...
Було вночі щось, не було,
А вже струн сонячних звучання
До краю серце налило.
Серце, співай
Про ясний край,
Де більше радості
Ніж люті,
Де сонячність,
Де молодість
Пісні співає
Незабуті.
Душа в залізо не закута,
І я буваю тільки рад,
Коли гостить в ній світлий смуток –
Моїй любові менший брат.
Про щастя шепче зрозуміло,
Про біль, загублений в імлі,
Що почуття не зачерствіли,
Як хліб, забутий на столі.
З-під варти пам’ятників стлілих
Встають, неначе оберіг,
Травою встелені могили
Вздовж світлих сонячних доріг.
Серце, співай
Про любий край,
Про тих, що так
Як ми любили,
Що йшли у бій
І запал свій
За наше щастя положили.
Міхась Багун
Сэрца сьпявае
Крылом зары ўзмахнула раньне...
Было што ў ноч, ці ня было,
А струнай сонечных іграньне
Да краю сэрца наліло.
Сэрца, сьпявай
Пра ясны край,
Дзе болей радасьці,
Чым злосьці,
Дзе сонца ёсьць,
Дзе маладосьць
Сьпявае песьні
Маладосьці.
Душа ў жалеза не закута,
І я бываю толькі рад,
Калі ў ёй госьціць сьветлы смутак—
Любові шчырай меншы брат.
Ён шэпча мне пра шчасьця веліч,
Пра боль загублены ў імгле,
І што пачуцьці не ўчарсьцьвелі,
Як хлеб, забыты на стале.
З-пад варты помнікаў падгнілых
Устаюць, як сьлед апошніх змог,
Травой укрытыя магілы
Абапал сонечных дарог.
Сэрца, сьпявай
Пра любы край,
Пра тых, што так,
Як мы, любілі,
Ішлі што ў бой
І галавой
За шчасьце нашае плацілі.
ID:
743865
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 28.07.2017 21:55:23
© дата внесення змiн: 28.07.2017 21:55:23
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
