Ми чужі з тобою люди... Так чужі!
Зупинились коні з храпом на межі...
Білі диски, сполохом очиці,-
Їх шалеству б свіжої водиці...
У свободи норов зірваний кричить,
Ще у силі й дусі... Ладні жить.
Вчора і сьогодні - у декорі,-
Пара дибиться! Свідомості докори
Не дійдуть вони до цілі, переправи,
Не ломи їх волелюбної постави
Дати б спокій коням. До загону...
Серцю не придумано закону
Даймо волі буйногривим, не женім,
Гриву шовковисту в косу заплетім,
Грому, волі, вітру попід крила,
Де кохання вже не дме вітрила!
Зупинились коні з храпом на межі,
Загнані коханням... Ми чужі
