Озвись, душе моя, однаково співзвучна
На хвилі тій, що разом - в небеса,
Аби з моєю - в осінь... Нерозлучна...
Де навіть зайві ніжні словеса
Моя душе, де мовлять тільки очі,
І там не треба ані жодних слів...
А може хтось колись тебе наврочить,
На радість-долю? Лиш би не на гнів
Єство душі, говорять,що без віку,
Їй вік рахуй по зоряних дощах...
Для щастя скільки треба чоловіку?
Аби блистіло в дзеркальцях- очах
Озвись, душе, відірвано-самотня,
Літати хочеш? Ні, не виняток...Як всі.
Кружляють дні, гарцює кінна сотня
І босоніж блукають серденька одні
Озвись, душе моя,однаково співзвучна,
Із амплітудою подібних коливань,
Проллюсь, як пісня - стигло- милозвучна
Зроблюся краплею твоєю без вагань
