Не покладатись на довіру,
Життю - яке, ти тільки стрі́в!
Затьмарить ядом, так і мліє
Під смаком губ,спокусний плід!
Спокуси чари, швидко діють,
Збагнути, навіть, нема сил.
Як ти, вже повністю поринув,
В ту невідому, далечінь.
Частіше, стало битись серце
Вступає в дію, інший звір!
Розводить,полум'я закляття -
"бажання" - пристрасть породив.
Та, швидко ставить, ультиматум,
Жадають, погляди злиття.
Зустрівшись,подихи, бажають -
Щоб говорили їх серця.
Та гасне, будь-яке багаття,
Яке горить на самоті.
А би хто, знав, що буде далі?
То, почуттів би не палив!
Не раз порину, в ті хвилини,
З якими час, та - тільки гнів.
Які примушують жахливо,
Змиритися - що Доля звір.
ID:
742273
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.07.2017 14:50:27
© дата внесення змiн: 16.07.2017 14:50:27
автор: Azunght
Вкажіть причину вашої скарги
|
