|
Не знаю, чи я відшукаю
У серці і в душі слова,
Щоби красу твою, мій краю,
Зумів відкрити у вірша.
Бо де не глянь, з якого боку
На твій кусочок на землі,
Ним залюбуєшся нівроку,
Й на довго лишиться в тобі.
Любе село, любе містечко,
А чи гайок і чи лісок,
Чи навіть поле з житом, з гречков –
Це твій, Україно, вінок.
А велетні, старі Карпати, –
Це Богом створена краса.
Щоби їх бачити, пізнати,
Треба приїхати туда.
Побути хоча раз у горах,
Й добратись на вершини їх.
Там, на незайманих просторах,
Лежить весь травень білий сніг.
Або поглянь на полонину,
Коли в цвіту вона уся,
Ти не покинеш ту картину,
Пок не засвітиться зоря.
Підеш при місяці до низу,
Поміж смерек, поміж буків.
Наткнешся і на купу хмизу,
Бо хтось ще й ватри захотів.
Тоді весь вечір на поляні,
Біля вогню просидиш й ти.
А із кущів можуть і лані,
За любопитства, надійти.
Тут флора й фауна багата.
Й охороняється людьми.
Усім живим є тепла хата,
Тому не страшаться й зими.
Поїдь у Трускавець, чи в Моршин,
Пройдись Яремчем вздовж плата...
Захочеш ще побути довше,
Бо скрізь оспівана земля.
І де не ступиш ти ногою,
Куди лиш зором осягнеш,
Кругом зустрінешся з красою
І все у душу покладеш.
А ми живем на тім ландшафті.
Працюєм, любимось і йдем.
Навіть туди, де солі в шахті,
Бо ще багато що знайдем.
У надрах всього є в достатку:
Є газ і нафта й мін. вода.
Ще й хім. таблицю, по порядку,
Має в собі наша земля.
Лиш не подумайте, кохані,
Що я звеличую свій край.
В нас кожна область має грані
Свої красиві. Пам’ятай.
ID:
739853
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 29.06.2017 16:42:26
© дата внесення змiн: 29.06.2017 16:42:26
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
