Ми збудуємо дім на окраїні неба,
Прокладемо стежину у обрій ясний,
Подаруємо світло одне одному,більше нічого не треба...
І покинемо край той пекельний сумний.
Будуть пташки співати пісні свої ніжні невпинно,
У саду, де цвістиме Черешня Життя.
Більш не впаде сльоза,туги більше не буде...загине!
Я крокую з тобою...у нове буття.
Ну чого ж ти і досі цього ще не розумієш,
Що без тебе не можу почати я знову?
Та ж ніхто окрім тебе ,так вправно, не вміє
Дарувати кохання і мрії...знайти спільну мову...
Твоє слово - відроджує, магію має.
Твій цілунок - дарує новий подих і знов окриляє...
І ,навколо,усе розквітає...
Сонце світить ясніше...соловеко миліше співає .
Ти - омріяний ніжний казковий,
Увірвався в життя,наче вітер хмільний.
Закрутив,запалив,спопелив мою долю
І пішов внікуди,а мене одиноку лишив .
Ти у пам'яті житимеш вічно ,мій любий.
Не забуду ніколи ті крила ,які - дарував.
Як віршами ти ніжно , словами голубив...
Ну , а після...моє серце порвав...розтоптав...
Я люблю, кличу серцем тебе і голошу!
Ти не чуєш...мовчиш...і кохаєш, тепер ,не мене...
У обійми твої,мій коханий ,я хочу.
Я так сильно і досі кохаю тебе.
Ти про це не дізнаєшся, більше ніколи.
Нецікаво - тобі ,про мої почуття.
Але сльози мої виступають на очі ,від болю.
Будувати ,без тебе учуся ,життя.
Моя мрія лишиться жива...
Ми будуємо дім на окраїні неба,
Прокладаєм стежину у обрій ясний,
Ми даруємо світло одне одному,більше нічого не треба
І покинемо край той пекельний, сумний.
20.06.17
"на окраїні, на околиці" ( в тексті двічі ); "сльоза"; "відроджує"; "не забуду ніколи тих крил" правильно. можна: "не забуду ніколи, як крила мені дарував"; подекуди зайві коми
