Над горою стою,
землю обнімаю.
кохану дівчину,
довго тут чекаю.
Росла над потоком,
верба кучерява.
мені там дівчина
серце дарувала.
Маленькі струмочки
злилися в потоки
два серця зрослися,
та й за довгі роки.
Буйний вітер віє.
ту вербу ламає,
а мені дівчина,
серце розриває.
Розсуди нас Боже,
хто кому Іуда.
Скільки та дівчина,
мучить мене буде.
Розламаю скелю,
зупиню потоки.
щоби молодії,
не спливали роки.
Напишу на брилі,
як кохану звати.
А сам поруч ляжу,
буду вічно спати.
Замете всю землю,
білими снігами.
Де мила ходила
босими ногами.
Сонечко пригріє.
Буде в світі зміна.
Котиться до моря
брила як пір*їна.
Тиха хвиля грає.
камінь зеленіє,
А на нім дівчина
тихесенько мріє.
Подивись дівчино,
в небо серед ночі,
нехай чисті роси
миють твої очі.
Заспівай дівчино.
Хай вітер повторить.
А мовчати будеш,
камінь заговорить.
Над горою стою,
землю обнімаю.
Нехай люди знають
чого я літаю.
28.02.17р. Федір Секереш.
