Один квадрат залишився мені.
У ньому є смарагдовий каштан,
Цегляні стіни, дальні димарі
Та кілька клаптів неба, мов обман.
Там у вікні тепер моя печаль,
І, хтозна, може, й радість теж у нім.
Дивлюсь туди крізь простори мовчань,
Ловлю свої думки у світі тім.
А часом дощ затягне свій концерт.
І я лежу і слухаю, і млію,
Бо то мені справжнісінький десерт.
У краплях я тону і мрію,..мрію!..
Печаль чи радість, - ще не знаю я.
Думки розбіглись між каштану листя.
Мій світ - один квадрат? Це маячня!
Вікно - лиш вхід в безмежну особистість.