Моя птахо,лебідко любові,
Моя вірна , подруго, свята,
Мої вже посріблилися скроні,
Та для мене ти все молода
Так минули літа швидкоплинно,
Як Говерли гірський водоспад...
Я продовжую пити невпинно
Твого тіла п"янкий аромат
В вишиванки вдягнемося нині,
І підем в наших юностей сад,
Де пташня голосна на калині
Розливає весняний каскад
Я молитиму прощення в тебе,
За всі дурощі, що учинив...
Тільки знай, що нікого, крім тебе
Я в своєму житті не любив!
Ти мене не благай, бо не встану
З наболілих старечих колін...
Стану муром гранітним для тебе,
Берегине, моїх поколінь
ДЯКУЮ, КАЛИНОНЬКО ! 
