( Великий світ маленького дитинства)
Пробудився, сполоханий досвітком, промінь,
Позіхнув, потягнувся,ліниво напнувши перину свою,
У гніздечка жбурнув ненаситно-притомлений гомін
І поплівся гасити бліду вечорову зорю
Сьорбнув кави в сполохано дивній піжамі,
Щось моргнув осокорам, на голову вищим сосни.
Допоміг відчинити, у золоті писану, браму,
За якою тулились вчорашні , відіспані сни.
А тоді вже чеканив із золота чудну корону,
Уплітаючи в неї сапфірових каменів блиск:
Для свого короля і спорудження царського трону,
Над яким милувався захоплений сонячний диск
Засвітилась в смарагдових барвах корона
У оркестрі дзвінкому строкатих пташиних пісень,-
Так промінчик у сяйві своїм і великій любові
Народив від небесного лона синьоокий і радісний день