Скрутився біль калачиком у серці :
Шкрябе, пече, сльозами прорива,
А я лечу додому і, здається,
Що батько двері навстіж відчиня
Скрутився біль, ламаючи шматками
Серденько й совість зболену мою,
Навколішках стою під образами :
Прощення , таточку, у тебе я молю
За все, мій рідний, милий, добрий тато,
Пробач мені : надщерблено живу...
Не знаю, чи гріхів моїх багато,-
Тобі сумління зболене несу...
Не вистачає, тату мій, долонів,
Щоби зібрати всю мою любов...
Ти так любив змалечку своїх доні
Ми й нині відчуваєм твій покров...
Скрутився біль калачиком і скиглить,
Мені спокою, татку, не дає,
В куточках серця- совісті моєї...
За День народження , татусечко, твоє...
ПРОСТИ...
КУЮ, ДОРОГЕНЬКІ , ЗА РОЗУМІННЯ
