|
Ветеранам Дашавського заводу технічного вуглецю
Як мило, любо на схилі літ
Зустрітися із другом
З тим, що колись ішли у світ
На працю понад лугом.
Роки проплили, як русло,
Тай ми не та вже сила,
Бо й пенсія прийшла давно
І нас порозводила.
Але згадаймо, як ми з сіл,
Зібралися з округи.
З різних сімей, і з різних кіл,
Як трударі, не слуги.
І так здружилися усі,
Немов сім’єю стали.
Навіть у свята, в вихідні
Збирались, спочивали.
Бувало й чарку не минем,
І юність пригадаєм,
Гуртом і селищем підем,
Та ще і заспіваєм.
Ох, роки, роки молоді,
Як любо вас згадати,
Бо ви приносите мені
Ще радості до хати.
От, ми й згадали ті роки,
І працю на заводі,
І тих, що в вічність відійшли,
І тих, що в верхах вроді.
Бо, дійсно, був наш колектив
В труді й в дружбі завзятий.
Він в лідерах завжди ходив,
І з настроєм піднятим.
Як добре було б, щоби всі
Й тепер дружили люди,
І жили, як в одній сім’ї,
То щастя було б всюди.
ID:
733865
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 17.05.2017 16:33:34
© дата внесення змiн: 17.05.2017 16:33:34
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
