|
Пригадую подвір’я хати,
Де я колись маленьким жив:
В дворі росли жоржина й м’ята,
А землю всю спориш встелив.
Між ним виднівся і рум’янок,
І подорожник не малий,
І виноград, що вкрив весь ганок,
Цей ранній велетень смачний.
Уздовж всієї загорожі –
Кущі малини розрослись,
А дальше, наче на сторожі,
В рядах дерева піднялись.
Тут груші, яблуні рум’яні,
Черешні, вишні, і сливки...
Різні сорти, що нам незнані, -
Усього було залюбки.
А я не раз гуляв по саду,
Й не дармував, хоч був малий.
Давав собі в роботі раду, –
Копав, садив, немов старий.
Тепер, згадавши, не дивуюсь,
Що в сад ходжу я кожний раз.
І він росте і я любуюсь,
Бо то ровесник майже наш.
Тут з батьком нами посаджене:
Кущі, дерева, виноград,
І різне, різне нащеплене,
І, ніби, всьому тут є лад.
Лиш не подумайте, шановні,
Що то хвалю я сам себе.
Це так виходить тільки з зовні,
Насправді зовсім є друге.
Якщо закоханий ти змалку
У щось приємне для душі,
Його не викинеш на звалку,
Воно весь час буде в тобі.
Тому давайте дітям волю,
Якщо любов до чогось є.
І не ламайте їхню долю,
А помагайте – хай росте.
Воно в житті не помішає,
Навіть, як вченим він буде.
В пригоді стане, повтішає,
І радість для душі прийде.
ID:
733671
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.05.2017 08:59:33
© дата внесення змiн: 16.05.2017 08:59:33
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
