До вас, молоді, ви хороші,
Звертаю прості я слова:
Бережіть пожилих не за гроші,
А за їхні прожиті літа.
В їх житті були радості й втрати,
Було сонце, і хмари й дощі,
Були друзі, й лже друзі, й пірати,
Всього було за вік у душі.
І тепер, коли на порозі
Вони вічності, милі, стоять,
Й літати, як юні, не в змозі,
Та уваги і ласки хотять.
І тому поклонімся низенько –
І бабусям, батькам й дідусям,
За їх миле і любе серденько,
Що за вас так брело й по ночах.
За їх дужі спрацьовані руки,
За їх ласку, увагу й тепло,
За любов, що мали і внуки,
За дитинство, за щире добро.
Нехай довгою буде їх старість
Зігріта і вами – дітьми,
Щоби меньше чули ту слабість,
Що ходить між тими людьми.
