Неділя. А я біля хати
На ріднім подвір’ю стою.
Не йде мене мати стрічати,
Та я її в серці ношу.
Вона мене, рідна, стрічала
І завжди до хати вела.
І тим, чим могла, пригощала,
Бо така була в неї душа.
Я присів у саду на травичку
Й пригадав тут прожиті літа.
Й подививсь на красиву криничку,
Бо то пам'ять про батька вона.
А сьогодні в роках і там знову
Стою на батьківськім дворі
І в душі відчуваю ту мову,
Що як пісня звучала мені.
Ох, ти, доле моя, моя нене,
Я щасливим прожив у селі.
І батьки були завжди для мене
Найдорожчі і милі такі.
Зараз я ще піду на могилу,
Щоб низенько вклонитися їм,
Й помолитись за душу їх щиру
Й ще раз серцем згадати своїм.
