В почуттях я люблю зорепад,
Він чарує своєю красою.
Мов небесний із зір водоспад
Манить безвістю нас неземною.
Зорі - краплі у світлі років
Десь зникають в просторах космічних,
Й мить життя на пісках берегів
Ставить безліч питань риторичних.
Я у відповідь музу гукну,
Спершись вільно на крила натхнення,
І до слів у польоті примкну,
Щоб з метафор зіткать сьогодення.
Й на алеях знайду я для строф
Квітники, ще й звучні асонанси,
І лунатиме гімн Саваоф,
Й звуки створять художні нюанси.
Все ж на фоні прозових картин
Створю в римах казкову веселку,
І зібравши слава з намистин,
Блюз зіграю хореєм в сопілку.
В почуттях я люблю зорепад,
Він підносить в пориві духовнім,
Відкриває безмежжя принад
В дні натхнення і в часі безмовнім.
