Українці Росії, повертайтесь додому,
У вогні наша ненька і ще поки жива.
І що буде із нею, поки нам невідомо,
Поможіть українці, ці почуйте слова!
Українці Канади, Аргентини і штатів,
Я, як син України, звертаюсь до Вас:
Пригадайте коріння, як ваш прадід горбатів,
Дайте волю здобути, бо прийшов нині час...
Все забрали до крихти москалі із Росії,
Ці рашисти й понині, як вампіри п'ють кров.
Хай народ України добро вдома розсіє,
Замість матів рашистських, щоб воскресла любов.
Москалі призабули, як Москву ми вже брали,
Воювали з князями – не гнобили народ.
Вони навіть «братами» нас в свій час називали,
А тепер ніж у спину від московських «господ».
Українці Росії, повертайтесь додому,
У вогні наша ненька і ще поки жива.
І що буде із нею, поки нам невідомо,
Поможіть українці, ці почуйте слова!
Українці Канади, Аргентини і штатів,
Я, як син України, звертаюсь до Вас.
Пригадайте коріння, як ваш прадід горбатів,
Дайте волю здобути, бо прийшов нині час.
Так щиро і так чуттєво написали. Дай Боже, щоб так сталося. Щоб розквітла Україна і іі сини і доньки додому поверталися. Ой, як же багато для цього треба зробити...
Гарний вірш, правильний заклик! Та чи почують? Знаю й таких, що їм Путін дорожчий рідної землі. Та ми живучі. Вистоїмо. Були й важчі часи, погортаймо історію. Дякую за вірш.
І душею, і думкою я – тільки "за"! Але прекрасно розумію, що ніхто не зірветься із обжитих місць і не поїде в обідрану, хоч і рідну, країну, де йде війна, нема ні порядку, ні закону, ні влади і де народ безпорадний щось змінити.