Я знов листаю пожовклий зошит
Й читаю давні в ньому рядки,
А думка кличе, зове і просить
Ще заглянути в юні роки.
Пройтись травою між дерева,
Сісти в садочку під бузок,
Звідкіль і видно частку неба
І місяць ясний й блиск зірок.
Згадати роки свої далекі,
Відчути ласку й її красу.
Хоч були, правда, вони нелегкі
У ту прокляту, страшну війну.
Так, наша доля була такою!
Ми пережили і ті часи,
Бо не хилились перед грозою,
А віру в серці й любов несли!
Не хочу зараз ворушить рани,
Що й так жевріють котрі роки.
Але хай зчезне із душ погане,
Котре прийшлось нам юним нести.
Та ми й в ті роки росли, мужніли,
Калились наші серця й душа.
А наші старші світ сколихнули,
Бо Перемога усім прийшла.
