Не лю́блю, коли в очі брешуть,
Брехню ніяку не люблю́,
Не лю́блю, що у спину шепчуть,
В таких людей нема жалю́
Не лю́блю, хто слова міняє
Для них був час, вони твої.
Не лю́блю, коли не тримає
Те слово, що дано тоді
Не лю́блю гордість і нахабність,
Упевненість у правоті,
Не лю́блю я, коли не можеш,
Робить, що треба у житті.
Я лю́блю душу як озерце,
Широку, щиру, так як є,
І лю́блю я спокійне серце
Лише у ньому сила є.
Я лю́блю, коли в очі правду,
А за спиною простота,
І лю́блю я, коли до ладу
Приводять все своє життя.
