Чи є життя після війни,
Коли замовкла зброя, стихли канонади?!
Шумлять лиш липи у дворі,
І залп то просто феєрверк, а не граната…
Чи є життя після війни,
Коли лише буденність – пробки, офіс?!
Хтось поливає квітку на вікні,
А хтось ранкову каву ще не випив досі…
Чи є життя після війни,
Коли усе розмірено, усе спокійно?!
За місто на природу їдеш ти у вихідні,
І дихаєш повітрям чистим вільно…
Таке життя після війни?
Таке воно, скажіть, повинно бути?
Але душа то не приймач ФМ! Ні! Ні!
ЇЇ так просто вже не перемкнути!
Розміреність і спокій - це уже не те!
Це все омана і не правда!
Як знаєш ти, яка біда і де вона живе,
Кровити починають давні рани!
Чи є життя після того,
Як бачив ти не раз страшну з косою?!
Коли молив: «Спаси і збережи!»
І відчував, що смерть йде за тобою…
Чи є життя після того,
Коли вже знаєш ти вагу хвилини?!
Бо мить, і той з ким друзями були,
Вже не прикриє більше твою спину…
Чи є життя після війни?
Так, певно є, але воно інакше…
І інші цінності у цім, новім житті,
Й не знать його усім, напевно, краще...
15.03.17
