|
Коли літа пройшли – не знаю,
Куди поділися вони,
Але я добре пам’ятаю,
Як ми любов тоді знайшли.
Кінчався травень над землею,
Сіяло сонечко вгорі,
А я зустрівсь, не мов з зорею,
З тобою, серденько, тоді.
Ти бережком уздовж ходила,
Й збирала квіточки одна.
Й мене, якась магічна сила,
В той день на річку повела.
Видно так долі в нас зложились,
Тоді, в ту весну чарівну,
Щоб ми з тобою подружились,
Й щоб я знайшов тебе одну.
Згадай, які ми були раді,
Як весело проходив час.
Ніхто не став нам на заваді,
Може й не бачив ніхто нас.
Ми, наче давні, давні друзі,
Удвох блукали цілий день.
Нарвали квіточок на лузі,
Й наслухались пташок пісень.
Тепер, як згадую, дивлюся
На свою долю, на життя,
Тому і в старість не хилюся,
Бо в радості моя душа.
Прожили ми, майже пів віку, –
В любові, в згоді, у труді.
І не ведемо рокам ліку,
Вони промчали, як у сні.
2000 рік
ID:
729602
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 20.04.2017 12:50:41
© дата внесення змiн: 26.04.2017 11:15:40
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарна історія 
