Хай пробуде в віках — десниця твоя простерта, багряна твоя тога і голубий хітон. (П-1:106).
Заграли церковні дзвони, мелодія гучно лине,
Здригнулося серце смиренно, стрічаючи день святий.
У вись передзвін великодний благовіщає нині:
«Син Божий Воскрес із гробу! Ісус поміж нас – живий!»
Із о́страхом шестикрилі наспівують трисвятý пісню,
Благохвалити небо щасливі тремтять ягнці.
А церква Христова кличе, зронивши росу досвітню,
Сьогодні спішімо, люди, молімось Добру й Красі!
Відчинені навстіж двері і сяють церковні бані,
Ласкаве Господнє Серце вистукує в унісон.
Десниця Його простерта, тога́* із лляної ткані
І неземний, як просінь – божественний синій хітон**.
«Я вірую в Тебе, Боже! Господня, Дорого Правди!
Предобрий розп’ятий, Сину, прости нам провини всі...»
А сльози мої із болю, лукавства, зневіри, зради...
За збиті до крові ноги, за Очі завжди живі!
З’явився у чистих шатах, обличчя заплаканих втерти
І голосом ніжним до люду, з Оливної проречеш.
«Осанна в вишніх, Осанна...», Слово правдиве, відверте...
Любов з великодним дзвоном у серце моє несеш.
Ти кожну вкраїнську родину, хто вдома, хто на чужи́ні –
Зігрій! Із лози́ правові́р’я розквітла моя земля.
Цей гімн світанко́вий з Храму лунає у небо нині,
Що навіть веселу усмішку дарує щасливе маля.
ТО́ГА, и, ж. Чоловічий верхній одяг громадян у стародавньому Римі.
ХІТО́Н, а, ч. Чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків,
що нагадував сорочку (перев. без рукавів), підперезану поясом з напуском.
, бо Великдні дзвони завжди у душі.
Прегарно!!! 
