Не знаю де живеш,де ходиш,
І як тебе подруги звуть,
Може русалкою ти бродиш,
А може мавкою зовуть.
Може проста,сільська дівчина,
Краса й потіха у селі
І не палац твій,проста хатина,
Стоїть в вишневому саді.
Яка ти дівчино не знаю,
Яку придумаю в вірші.
Та думаю-тебе кохають,
Напевно хлопці й не одні.
Бо в нас дівчата всі вродливі,
Усі,як зірочки підряд.
І милі,любі і красиві,
Хіба їх слати на парад.
А ім"я лагідні,душевні,
Такі приємні на словах.
І у любові щирі ,певні,
Й тому оспівані в піснях.
Так що придумувать не треба,
Вигадувать дівчаток теж.
Візьміть любу з землі,не з неба
І покохаєш ти без меж.
Марусю,Ганну чи Христинку,
Іванку,Олю...-Що збагнеш,
Приймеш у серце,як билинку,
В житті щасливим все будеш.
Дівчатка,милі українки!
Ви всі красиві,як одна.
Ваші ім"я лунають дзвінко,
Вами пишається земля.
