Ще Леся писала,що слово то зброя,
Коли воно є у руках у братів.
Ніколи не згине,а буде все стоя
Летіти на голови зайдів-катів.
Воно і міцне,і тверде наче криця,
І гостре,як шабля,калене,як сталь.
Ніким не зборима душевна криниця,
Звідкіль променисто йде слово у даль.
Не раз із-за нього страждали поети,
І ті,хто словом всім дух піднімав.
Хоч були цензури,були і запрети,
Та рідного слова ніхто не зламав.
Воно не вмируще і житиме вічно,
Поки живе людство на нашій Землі,
Вже й зброї не буде,та слово велично,
Будуть промовляти народи усі.
