Людина - завжди людина:
Від матері лона до тризни.
І суть її завжди єдина,
Лише оболонка різна.
А суть - що в усякому віці
Однаково ми відчуваєм.
І в тому лише різниця,
Хто як ті чуття сприймає.
Із віком вже й мудрість із нами.
Та ніде все ж правди діти:
Хоч старшають люди з роками,
Дорослі - великі діти.
Чи слабший хтось, чи сильніший,
Недужий, або здоровий,
Молодший, а чи старіший -
Одної ми плоті й крові.
Бо ж біль повсякчас болючий,
Хоч юний ти, чи не зовсім,
Образи завжди пекучі -
І навесні, і під осінь.
Яскравими світлими днями
Й у присмерку вечоровім
Однаково прагнем тепла ми,
Розради в ласкавому слові.
Серце людське відчуває
І сум, і печалі, і болі
І завжди себе розкриває
На поклик добра і любові.
Життя суть повік єдина -
Хоч роки й збиваються з ліку,
Людина - завжди людина,
З народження і довіку.
