Вони зустрілися... отак банально,
банальне«вибач» гуркотом, мов зліт.
Вона не думала, що це реально
Отак зустрітись через кілька літ...
Вони зустрілись так, як перехожі
Десь на льоту вигукують привіт..
Вже різні і чужі, та чимось схожі
Миттєвий погляд зупинив цей світ
Сюжет продуманий до ста деталей:
Слова, манери, макіяж, пальто,
В руках вазон малинових гераней.
На пішоході пропуска авто.
Ті спогади із смаком кардамону,
Із теплим чаєм зігрівали час,
Кохання без обмежень та кордону...
Взамін на сотні, тисячі прикрас.
Тепер озвались піснями елегій
Хурделиці емоцій, спогадами днів
і довгі роки , затхлості іллюзій,
І сторінки невисказаних слів.
І ось він тут, він поруч. Що казати?
Повітря пахне ніжно, чебрецем.
О як багато хтілось запитати..
А може би податися бігцем,
Втекти від себе і від проясніння.
Від, того, що кохання вже пройшло
І зараз лиш прийшло те розуміння,
Що почуття ніколи й не було.
Тож не живіть ніколи почуттями
До тих, людей, хто не кохає Вас
І не кохайте Ви безтями,
Якщо немає — це не Ваш ще час.
Не час кохати і не те кохання,
Яке не раз, але на все життя.
Кохання прийде і лише чекання
Осипить перлами це почуття.
