Чому мене турбує світ?
Коли повільно він вмирає
Людей турбують гроші й рід
І лиш про себе кожен дбає
Тепер кумири вже не ті
Портрети Доріана Грея
Вже не таяться в темноті
У них є сенс, сумна ідея
«Життя прекрасне і легке
Давай його псувати з нами»
Навколо все таке крихке
Ніхто не бачить справжні гами
Вершити долю на Землі
Береться лиш лиха людина
А десь в загиблому селі
Мати лишила свого сина
Цей світ забувши доброту
Себе шматуючи зі сміхом
Так гірко каже про мету
І давить… давить лихом
Ти будь як ворон сніжно-білий
Твори, живи, люби, шукай
Тоді весь всесвіт стане милий
Таким речам себе віддай
