́Мовчки світло залишу
Воно заважає
Ти обожнюєш тишу
Яка нас тримає
Тут здавалося пусто
Кімната та й годі
В нервах стало так густо
Все це наслідок вроди
Що на твоєму обличчі
Так лагідно світить
Я дивлюсь тобі в вічі
Стріли в серце так мітять
Крила тихо тремтіли
Твої серед тиші
Мої руки німіли
Ритми билися швидші
Ми любили мовчати
Почуттями ділитись
Вже не хочу я знати
Коли ти нахилилась
Я зникаю в обіймах
Ти і будеш мій всесвіт
Він здавався надійним
Тих емоцій твій шепіт
