Я нарешті розібрався,
Чом ступив на той поріг.
Ось чого я закохався…
Її чари дивний сміх.
Білолиця моя згуба,
Ясне сонечко моє.
Катерино дівко люба,
Моє серденько стає.
Коли, я тебе побачу,
У душі вишневий цвіт.
Будоражиш кров гарячу,
Затуляєш білий світ.
Що ж зі мною поробила,
Чаклувала, завела…
Дикий норов остудила,
З ума легеня звела.
Впала в очі впала в душу,
Остудила наче сніг.
Без її тепер не рушу,
Як вкохатися я зміг..?
Тепер зрозуміло, чому дідо Микола не відповідає на дзвінки. Через Катерину весь світ заблокований.
Наступний псевдонім неодмінно має бути - козак Миколай.
Впала в очі впала в душу,
Остудила наче сніг.
Без її тепер не рушу,
Як влюбитися я міг..? Справді, кохання приходить незалежно від волі людини. Прекрасно написано.