Боже, ти вірші мої читаєш?
І чому ти любиш більше всіх?
А коли ж ти спатоньки лягаєш -
Можна, я зігріюсь біля ніг?
Боже, а тебе душа боліла,
Коли ти найкращих забирав?
Що. .. Моя душа... Без мого тіла?..
Ти її в обійми загортав?
Боже, ти навчиш мене молитись
Так, як сам молився. Ти пробач.
І дозволь до тебе притулитись...
Посміхайся, Боженьку. Не плач...
Боже, я писала гарні вірші?
Чи один комусь хоч допоміг?..
Чи від них ставали щасливіші?..
Можна, я вмощусь до твоїх ніг?
Можна, я всіх Янголів покличу?
Можна, ми врятуємо усіх?..
Чом таке сумне в тебе обличчя,
Ніби ні на хвильку не приліг.
Недремного Божого ока да убоїться кожен! 
