Життя наказує: В обійми!
Чуттєвість множена на мить:
політ планет подвійно плідний
і спрагу в лона прагне влить…
В цейтноті порухів тяжіння,
вогненна пристрасть на кону:
чи зерна вродять, а чи зілля
в обіймах тих, що спротив сну?
Чи спопелить навкруг все нице,
а чи відродить віршів зойк,
чи Шопенгауера й Ніцше
згадаєм вчень наступний крок
про те, що сила… і не сила,
про те, що воля до життя
в коханні душі поріднила -
удвох - молебень почуттям…
Чому гірчить, чому несила?
В одкритості тамую біль…
Насправді, відповідь є, милий:
в хлібині головує сіль.
***
Солодкі опіки обіймів,
щока, цілунок…ти - зумів…
Тривожити тебе не смію,
бо ти - не мій, не мій, не мій…
Він буває у хвостатих)))
