|
Славне це почуття напередодні відкриття полювання - переглядаєш свої мисливські запаси, чистиш рушницю, і настрій якийсь особливий!
Отже: рушниця начищена, амуніція в порядку, патрони набиті в патронташ - інші складені в рюкзак, який вже чекає в порозі дня за три до виїзду.
І ось цей кайф ламається - в зв'язку з жарким літом відкриття полювання по пернатій дичини переноситься на невизначений термін ...
В голові: «а щоб вам пусто було» та інші «ласкаві» слова - ну нічого не зробиш, чекаємо!
Чекаємо тиждень, чекаємо другий, кожен вихідний телефонуючи голові Путивльського УТМР і запитуючи про відкриття. У відповідь тільки одне мовляв поки чекаємо!
Увечері, як зараз пам'ятаю, косив я траву худобі - у діда щось спину прикрутило, кошу неспішно насолоджуюся хорошим вечором і тут дзвінок телефону як грім серед ясного неба ... ..
- Ти що там робиш, пролунав радісний голос товариша, - а знаєш що завтра відкриття полювання ... не встиг я і слова сказати - короткі гудки.
Радості не було меж, але стоп, правда чи ні, і якщо правда те о котрій ???
Дзвоню Голові Путивльського УТМР.
Питання різко в лоб правда що завтра відкриття? Так? А зі скількох ??? З світанку? !!!
Дякую, до побачення.
Робота пішла дуже швидко, все упорав і полетів додому.
Із сейфа вивантажено все, що готувалося на серпневий вечір і мобільник заведений на пів четверту ранку!
Сон, ну скажіть який може бути сон перед довгоочікуваним відкриттям полювання - так ніякого!!!
Встав, одягнувся і вийшов за двері. Нічна прохолода прийняла мене в свої обійми, прогнавши останні залишки сну.
Зоряне нічне небо розкинулося наметом, і в тандемі з абсолютною тишею, яка тільки може бути в місті, створювало якусь неймовірну казкову картину.
У нічних вікнах ні вогника, думки обганяють один одну і думаєш то про те, то про се.
Ось він гараж - усі припаси на заднє сидіння, ключ на старт.
Мотор працює рівно і чітко і вже через 5 хвилин я їхав до своєї мети.
Проїжджаючи центр міста побачив групу мисливців біля УАЗа, побажавши подумки їм ні пуху, ні пера - їду далі.
І ось воно село ...
Загнав машину у двір, перекусив яблуками, що наспіх сунув з вечора в рюкзак, став переодягатися.
На годиннику п'ята ранку - пора!
Іду по сплячому селу, подумки себе налаштовуючи на раптовий гавкіт собак. Але хоч би одна загарчала – в селі стояла гробова тиша!
Вийшов за село, і неспішно пішов полем. Не знав я тоді, що знайомий шлях, який я зазвичай проходив без стежки хвилин за п'ять, перетворитися в п'ятнадцятихвилинний похід.
Дивно якось виходить - і начебто йдеш правильно, а озерця все немає і немає, трава неначе навмисно мене не пускає в потрібному напрямку.
Нарешті я добрався до місця призначення. Від води віяло свіжістю, мої кеди були наскрізь мокрі від холодної вересневої роси, і стояти було незатишно. Але і це не біда - переживемо!
Поступово почало світати, повітря стало наповнюватися все більшою кількістю звуків і ароматів. Стала невиразно проглядатися водяна гладь.
За моєю спиною почувся важкий свист крил, різко обертаюся, зриваю з плеча рушницю ...
Чаплі, в кількості трьох штук пролетіли повз мене, зробивши коло над озером сіли метрах в двадцяти від того місця, де я стояв. Потім до них приєдналися ще дві. У ранкових сутінках вони здавалися мені сніжно білими. Птахи немов танцювали на воді, я стояв і милувався ними.
А світанок тим часом набирав свою силу.
І ось десь, на далекому болоті прогримів перший постріл, йому з іншого боку відповів другий - полювання відкрито!!!
Сполохані пострілами, чаплі зірвалися й полетіли.
Я тихо пішов по берегу, озеро було порожнім. Чи то качок тут не було, то чи коли зірвалися чаплі, пішла звідси і качка - цього я не знав.
Поступово зійшло сонечко і зігріло мене, по тілу розійшлося приємне тепло.
Постоявши, помилувавшись світанком і добре зігрівшись, я рушив далі.
Тим часом постріли були чутні то тут - то там. Я йшов малим кроком до іншого болота, як з нього вилетіла зграйка крижнів, вони йшли повз мене стороною метрах в п’ятдесяти. Виціливши першу качку я вистрілив. Качка каменем впала у траву. Підібравши крижня, я причепив його до патронташу.
Ось і мій сезон полювання відкрито.
Хоч трофеїв в цей день більше не було, але дуплетом я відзначився.
Я протоптав тоді все озера і болота в окрузі, але на жаль, все було порожньо.
На годиннику дев'ята ранку, сонце вже високо і починало припікати - наскільки це можливо восени.
Я почав збиратися додому.
На зворотному шляху до машини зустрів ще одного мисливця, який розповів, що за ранок навіть не бачив нічого.
Полювання, як і риболовля річ дуже цікава, ти знаєш з чого це почнеться, але ніколи не знаєш, чим все закінчиться.
ID:
702552
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.11.2016 09:15:35
© дата внесення змiн: 24.11.2016 09:15:35
автор: kleshenko
Вкажіть причину вашої скарги
|
