Вірш написаний під впливом написання декларацій
про їхні доходи і нажиті статки
Ну, що ж ви, злодюги, застяли,
Злякались за статки свої?
Щоб вас до тюрми не саджали
«Не винні ні в чім» буржуї.
Пишіть, вдкривайте народу
Хай знає він вашу любов
І хто на верху мутить воду,
Грабує і рве до основ.
Як низько, бандюжно ви впали,
Не можу дібрати і слів...
Та скиньтесь хоч трохи, шакали,
Щоб так мій народ не біднів.
Колись у Південній Кореї
Народ ніс останнє в казну
Щоб мати державу. І склеїв
На весь світ її голосну.
А ви, щоб лишень в одиночку
Нажитись – обдерли людей...
Та ви подивіться на квочку –
Ледь з’ївши – усе для дітей!
Вона їх голубить і любить,
Попробуй зробити їм зло,
Вона тебе так за це вчубить,
Віддавши усе їм тепло.
Бо знає, що виростуть діти
І стануть такі ж, як вона.
А ви все собі, щоб жиріти,
Як бочки дубові без дна.
Все пхаєте, пхаєте в рила,
Не лізе, а ви все – Давай!
Невже заберете в могилу
Все вкрадене й там буде рай?
Пишіть, відкривайтесь, хай знає
Народ кровопивців своїх
На Сході війна все палає
У вас лиш розваги і сміх.
Народ все збирає підмогу
На фронт відправляє щодень.
А вас не хвилює тривога,
Пригрівшись щурами хто де.
А нині ви всі затрусились,
Бо світить тюрма за брехню
Й сховати все скоро не в силах
І тут не зморозиш фігню.
А ми ще живі, не вмираєм,
Хоч тиснуть з усіх нас боків
Всю нечисть і правду пізнаєм
Та жаль перейдешних років.
30.10.16.
злободенно-актуально 
