Людськими голосами ніч шепоче,
Насниться сон, а серце й раде грі.
Біленький Ангел крильцем затріпоче,
І посміхнеться тільки угорі.
Там ще тепло і пахнуть квіти п’янко,
Хоч сам візьми й на хмарці поселись.
Там і тепер бубнявіють пуп’янки,
Як в тій весні, що були ми колись.
Тут осенить, вже вітер в вікна свище,
Ось, ось розірве в сні тоненьку нить.
Аж десь над тою хмаркою й ще вище,
Оте квітіння буйне не спинить.
Там теж у сонця пуповина срібна,
Там все проміння зіткане із мрій,
Того тепла бери скільки потрібно,
І охололе серце відігрій.
Там та живе семиколірна птиця,
Що несе щастя, і в останню мить.
То може ще й вона кому присниться,
А може ще й на землю прилетить.
2016р.
