Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Вакуленко: СКОРБЬ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв, 23.06.2016 - 18:01
ви красиві і правильні слова промовили з самого початку - ось їх і маю прокоментувати: "мы ходим всегда по краю".і якщо прийняти це за даність, аксіому, сутність всього сущого - все тече, все змынюється, те, що народжене, має піти у вічність невідворотньо - то і саму скорботу, печаль за втратами, певний хід подій маємо сриймати, вибачте за вираз, більш філософськи. так, не втрачав лише той, хто не жив. а ми маємо і жити далі, і щось чи когось продовжувавти любити, когось носити в пам"яті, у серцях берегти тепло і любов, що нам були подаровані - бо не для вічної скорботи ми приходимо у цей світ, як і ті, що нас покидають - їм би не її хотілося нам залишати, якщо вони любили нас... особлива тема ця у ваших віршах, Октябрино Любов Вакуленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Кас"яне. Намагаюся сприймати філософськи, розумію, що все тече і змінюється, але період невимовного болю і страждання за втраченими треба пережити, відчути і пропустити через себе, а вже потім відпустити. На все потрібен час. Ваші слова теж правильні і заспокійливі, спасибі вам за них.
Любов Вакуленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо.Когда теряешь близких, глупо надеяться, что она пройдет. С ней придется жить дальше, как-то...
|
|
|