Невидиме у Всесвіті безмежнім,
В прозрінні Духу пройдені шляхи...
Стаю на тло його необережно
Дороговказом "вільної руки".
Там сонце над вершиною твоєю,
І сила відчайдушної душі!
У колі сяйва з новою зорею
Ти підійдеш до першої мети.
Шлях воїна розпочинай з подяки,-
Криштально-чистий з нею дух вбереш,
І Білий пояс - першую відзнаку
Ти з честю в серці чистім пронесеш!
Шлях воїна - крізь терни і крізь грози!
На скелі тій каменепад летить!
Це - перша кров і по неволі сльози
І відчуття - як боляче болить!
Жевріє промінь сонця перед сходом,
В прозрінні світла - неминуча мить!
Де щедро зрошений твій білий пояс кров'ю
А твоє серце полум'ям горить.
Холодна хвиля під мінливим небом
У вирі шторму скелю розбива,
Наче голками обпікає тебе
І мороком задушливим вкрива...
Притихне вітер , понесе рікою
Волю життя , наперекір судьбі...
І згодом твердою "порожньою рукою"
Зав'яжеш синій пояс на собі.
Та в злобі, гордості і жалості до себе
Ти не відчуєш Духу підняття...
І в ревнощах благатимеш у Неба
Про його велич в світлі каяття.
Пробудить сонце золотавим диском,
В сплетінні променів гарячий Дух вбереш,
І в подиху, як при розкритій книжці
Під жовтим поясом в подальший путь підеш.
Мінливе сонце і мінливе небо
Манить у простір величчю душі,
Зігріє землю під ногами в тебе,
Пройдуть по тому з грозами дощі...
Проймуть єство колючі блискавиці,
Пробудять Волю і твій Дух зросте.
А зерно, що з руки - твердої криці,
Зміцнілим пагоном у полі проросте.
Зелений пояс - ти один у полі
Плекаєш пагінець серед семи вітрів!
Відчуєш зраду - приймеш виклик долі!
Ковтнеш пігулку сліз усіх морів...
Із плоті й крові, розуму і світла,
Блакить небесная свою снагу дає,
Де пагін був - там дерево розквітне!
В нім - сіль Землі і все єство твоє...
Переплелись в гаптованих мережках
Іскринки з твого дерева в огні...
Із серцем, що не зрадить тої стежки,
Де сакури розквітли навесні...
Зітреться в чорнім поясі вуглинка
У позолоті нового життя...
Відкриє шлях до чистої стежинки
В довершеній Гармонії Буття!!!