А я завжди любила осінь
Те жовте листя на асфальті.
Любила я ранкові роси
І ті прекрасно ніжні айстри
Любила осінь я до того,
Коли прийшла холодна злива,
Вона принесла хвилю болю,
Тому я осінь розлюбила
Зима мене манила сяйвом
Своїм яскравим, білосніжним.
Та це, на жаль, було лиш маревом
На тлі брехні та зради вічної
Мене захоплювало літо
І теплі промені яскраві.
Та перестало сонце гріти,
А промені пекти вже стали
Як розлюбила тепле літо,
Весна мене манила свіжа.
Її прекрасні перші квіти
Й ранкове вонце таке ніжне
Вона несла усьому силу,
Відкрила новий шлях до звершень
Дала наснаги, волі тілу
Прийшла неначе б то уперше
Взяла з собою і надії.
Також гіркі розчарування.
Взяла всі незбагненні мрії,
А також, дружбу і кохання
Проте принісши щастя й горе -
Нову сторінку в колір зебри,
Вона навчила вірить в долю,
Іти й дивитись вперед себе
Навчила труднощі долати
І розправляти волі крила,
Вона навчила нас кохати,
Навік я весну полюбила
