В електричці на двох сидіннях одне проти одного - сім"я: батько, двоє синів і дві дочки. Дорослі вже. Усі блакитноокі, симпатичні, схожі один на одного і на старого батька, який сидить між ними.
Він худорлявий, лице все в зморшках, але зберігає сліди краси, напевно, замолоду був гарним. Від очей, тих, які він передав дітям, мало що лишилося. Понівечені хворобою, вони, очевидно,вже нічого не бачать.
Він мало говорить, здебільшого слухає, дивлячись кудись убік, ніби в себе. І стільки в погляді суму і болю.
Час від часу старий всупає в розмову, яку ведуть діти, відповідає на жарти, і його обличчя осяває дивовижно красива усмішка. Вона разюче контрастує із старечим тілом. Посміхаються не лише губи. Дивним чином починають сяяти й оті понівечені хворобою очі.
І в тій посмішці відчувається щастя батька, що він - не сам, що діти люблять, шанують його, піклуються про нього, і що вони-разом.
І так чомусь хочеться дивитися на цього старого та його дітей!
Цінувати батьків вміють тільки правильно виховані діти. А це заслуга батьків! Щасливі такі батьки, і щасливі такі діти!
І Ви - розумниця,що нам розповіли!!!
Цінувати батьків вміють тільки правильно виховані діти. А це заслуга батьків! Щасливі такі батьки, і щасливі такі діти! 
