Хочу стати птахом щоб безупину битись в твоє вікно
До судом і втрати свідомості, впасти на подорожники
Нудить від фальшивих монологів Мені все одно
Коли зводить кістки від бажання і млості
Закрити в банку проміння сонця вчорашнього
Що бачило нас обох, небезпечно близько поруч
Шкодую що підійти так і не наважались
Обійняти крила твої чорні і ліворуч
Бог покарає купідона за нашу зустріч
За мою сірість у твоїх зітханнях
Та як же хочеться на ранок снами збутись
Хоч раз торкнутися тебе, Коханий