Вчора, 12.05.2016, традиційно дивися шоу Матвія Ганапольського на каналі телебачення Ньюс Ван. Була «розминка» стосовно пустої пляшки і вона примусила мене звернути увагу на декілька моментів.
1. Виявляється, що старою людиною цікаво бути – ти пам’ятаєш те, що молоді не пам’ятають. Хоча інколи і виявляється, що вже пам'ять підводить.
Я закінчив школу у 1954 році, не поступив до вузу і пішов працювати на Київський завод «Реле і автоматика», який тільки тоді відкривався (мав марку пропуску №33). На роботу та з неї тоді ми з однокласником Володимиром Соколовим (царство йому Небесне!) ходили навпростець пішки – я жив на Вузівській, він – на Донецькій, а завод знаходився (царство йому небесне) на Гарматній, поряд із заводом «Точелектроприлад». Ми були молоді, дорогою жваво розмовляли, а один раз я поставив для себе рекорд – 5 км пройшов за 35 хвилин.
Так от: тоді мама давала мені на обід з 3-х страв 55 копійок, хліб в їдальні, як і сіль, був безкоштовний. Пуста скляна пляшка, якщо не помиляюсь, коштувала 3 копійки.
Це кажу не на захист СРСР (царство йому небесне, слава Богу!), а для точності міркувань. Мені здається, що буханка хліба тоді коштувала 9 копійок. На заводі я був учнем токаря, потім токарем 3-го (найнижчого) розряду і заробляв до 120 карбованців.
2. Після служби в Армії та закінчення вузу почав працювати в проектному інституті «Діпроміст» архітектором і отримував спочатку ставку в 71, а потім в 91 карбованець. Хліб коштував, здається, 10 копійок, а пуста скляна пляшка – 6 копійок.
3. Якщо я не помиляюсь, то на момент отримання Україною незалежності хліб коштував буханка українського 14 копійок, а пуста скляна пляшка – 12 копійок. З того часу вартість хлібу постійно зростала, а вартість пустої скляної пляшки залишалася постійною. В результаті зараз та сама буханка українського хлібу (0,95 кг) коштує 9 грн., а пляшка – як і була, 12 копійок.
4. І тепер те, для чого я робив такий екскурс в минуле.
Пан Матвій вів на цей раз передачу в тандемі із постійним провокатором/опонентом Васею (принцип «поганий поліцейський – гарний поліцейський») та незалежним експертом паном Цибулько. Легко було з’ясоване, що за кордоном пуста скляна пляшка коштує тому, хто її здає 0,25 єврокопійки, а 1 кг хліба там коштує 1 євро. А далі з’ясувалося, що всі троє наших героїв не знають скільки коштує зараз нам хліб – пан Матвій назвав вартість 1 кг в 5 грн., в той час, як, повторюю, наприклад, на Троєщині в Києві буханка чорного українського хліба коштує 9 грн.
Можна зрозуміти пана Матвія, який сказав, що він людина не бідна і, судячи з усього, сам хліб не купує, Але щодо панів Васі та Цибулько?
Мені здалося, що це вельми красномовне: наші шоумени, скажемо так, не дуже знають реальне життя на низу суспільства.
5. Колись, давно, у мене в замовниках на проект був директор установи - дуже цікавий чоловік. Це був ще час навіть до Перебудови, архітектор міг тоді працювати тільки в обіймах Держави. У нас виникла симпатія один до одного, ми багато розмовляли на різні теми. І він якось мені розказав, що виріс в маленькому селі, приїхав до Києва, поступив до КПІ, в селі була стара мати, допомоги ніякої, стипендії не вистачало, навіть підвищеної, то він аж до самого виходу на диплом збирав пусті пляшки та здавав їх. Майже кожний ранок, до занять в інституті, він виходив на полювання. Знав вже місця, де завжди за добу накопичувалися пляшки. «Так я і вижив! Часи були такі!» - казав він мені.
6. Зараз в моєму кооперативному будинку на якомусь поверсі вище за мене живе чоловік років за 40. Коли його бачу, то він завжди тягне мішки зібраних пляшок, бо живе тільки за рахунок цього. Титанічна праця. Але він санітар Троєщини. Один із таких.
7. І останнє. У 1969-70 роках я проектував санаторій кардіологічного профілю в Криму. Спальний корпус, по моді того часу, задумав в 16 поверхів, що по своїй суті є ахінеєю з екологічної точки зору. Був молодим, хотів все робити модерне і знайшов навпіл закриту інформацію про те, що в Норвегії кожна квартира у багатоповерхівках мала доступ до видів смяттявидалення: метал, пластик, папір, скло та біологічні відходи. При цьому були реалізовані рішення як подріблення всього цього на рівні квартири, так і внизу, на першому поверсі, у камері збору сміття.
Коли я запропонував це застосувати в спальному корпусі, то наді мною дуже довго знущалися як замовники, так і колеги.
То на скільки ж десятиліть ми ментально відстаємо від Європи? Бо технічне відставання є наслідком, і тільки.
ID:
665708
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.05.2016 19:46:39
© дата внесення змiн: 13.05.2016 19:46:39
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
