Привіт, коханий. Як ти? Надіюся все добре.
За мене не хвилюйся, я переживу.
Лиш хочу описати простий такий от приклад,
Бо знаєш , що у вічі я цього не скажу.
Ти кажеш, що зі мною тобі приємно й тепло,
Але "ЛЮБЛЮ" сказати щиро не можеш ти.
Коли я біля тебе, тобі так добре й легко.
І що цінуєш кожен вияв моєї теплоти.
Так от, збагни, мене не стало.
Я більше не подзвоню, не прийду і не напишу.
І не прокинусь я, як сонце, рано-рано...
Не поцілую зранку й кави не зроблю.
Я більш ніколи губ твоїх вже не торкнуся.
Ніколи більше я не скажу теплих слів.
Ніколи вже до серденька твого не притулюся.
І вже не скажу я: "Коханий мій!"
І мріяти за сина вже будеш не зі мною,
І обіймати щиро буду вже не я.
Та знаєш, лихо нехай обійде тебе стороною...
І ніколи по щоці хай не тече сльоза.
Але тепер скажи... чи ти мене згадаєш?
Хоч раз на день? А чи й за все життя?
Чи зі мною мить щасливу пам"ятаєш?
Чи виступить на очі бодай одна сльоза?!
Цінуй мене тепер,допоки ще не пізно.
Обдумай кожну мить й кожнісінький момент.
Бо у житті змінить може, все, безслідно..
І навіть те, що було... знищити ущент.
Закоханих завжди так приємно читати! Взаємності Вам! Ви пишете чудово 
