Обламаю березові віти-
Кров спинять червоні стрічки.
На мітлі чарівній щоб злетіти,
Потушу в старім храмі свічки.
Піп хреститься з осики кілочком-
Оголюю дівочу красу.
Ранні трави сплетуться віночком,
Роси стягнуться в довгу косу.
Хмарами засипаю дорогу,
Щоб не заздрили сонні жінки.
Над палкими молитвами Богу,
Гріють руки семінарські зірки.
Я лечу над міськими вогнями,
Над гріхами нещасних богів.
Піп лякає своїми півнями,
гг!забув: на вечерю їх з'їв.